кучугуритися
КУЧУГУ́РИТИСЯ, иться, недок. Здійматися, виднітися кучугурами.
Море кучугурилося.., мінилося на сонці срібними лезами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 170);
Переліски в бік до Сойму та очерета понад Вірським ставом кучугурилися над білою гладінню, наче випушка білого смушку на білому ж кожусі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 587);
// Те саме, що грома́дитися 2.
Біля них [шкільних парт] кучугурилась величезна купа викинутих після перев’язок брудних закривавлених бинтів (Гончар, Людина.., 1960, 196).
Словник української мови (СУМ-11)