кучугурище
КУЧУГУ́РИЩЕ, а, с. Збільш. до кучугу́ра 1.
Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря, відірватись од цих в’язких піщаних кучугурищ (Гончар, Тронка, 1963, 227).
Словник української мови (СУМ-11)