куш
КУШ¹, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь.
Критиці піддаються в сатирі й судді, які за добрий куш виправдовують злочинців і засуджують невинних людей (Рад. літ-во, 4, 1957, 91).
КУШ², виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути.
Свисток… Сетер підбігає. — Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! — Сетера вчили, як полювати птицю (Вишня, І, 1956, 274).
Словник української мови (СУМ-11)