Куш

Староєгипетська назва Пд. Нубії (теп. Судан); у I тис. до н.е. — самостійне царство зі столицею в м. Напата; у VIII ст. до н.е. кушити завоювали Єгипет і правили ним як ХХV династія (т.зв. ефіопська або нубійська) до завоювання Ассирією у 671-660 до н.е., а після відходу з Єгипту їхньою столицею стало м. Мерое (культура Мерое); бл. 350 н.е. підкорені царством Аксум.

Значення в інших словниках

1. куш — куш 1 іменник чоловічого роду розм. куш 2 вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. куш — див. гроші  Словник синонімів Вусика
3. куш — I -а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. II виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куш — (грошей) камза, див. сума  Словник чужослів Павло Штепа
5. куш — КУШ¹, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Тараса так і підмивало забрать ті гроші собі .. Але було незручно перехопити куш у відчайдуха (Василь Шевчук); Хай лічить купчина куші-бариші (М. Лукаш, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
6. куш — КУШ¹, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Критиці піддаються в сатирі й судді, які за добрий куш виправдовують злочинців і засуджують невинних людей (Рад. літ-во, 4, 1957, 91). КУШ², виг.  Словник української мови в 11 томах
7. куш — Куш! или а куш! меж. Крикъ, которымъ гонять овецъ. Kolb. І. 65.  Словник української мови Грінченка