куш —
I -а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. II виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
куш —
(грошей) камза, див. сума
Словник чужослів Павло Штепа
куш —
КУШ¹, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Тараса так і підмивало забрать ті гроші собі .. Але було незручно перехопити куш у відчайдуха (Василь Шевчук); Хай лічить купчина куші-бариші (М. Лукаш, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
Куш —
Староєгипетська назва Пд. Нубії (теп. Судан); у I тис. до н.е. — самостійне царство зі столицею в м. Напата; у VIII ст. до н.е. кушити завоювали Єгипет і правили ним як ХХV династія (т.зв. ефіопська або нубійська) до завоювання Ассирією у 671-660 до н.е.
Універсальний словник-енциклопедія
куш —
КУШ¹, а, ч., розм. Певна сума грошей як винагорода за що-небудь. Критиці піддаються в сатирі й судді, які за добрий куш виправдовують злочинців і засуджують невинних людей (Рад. літ-во, 4, 1957, 91). КУШ², виг.
Словник української мови в 11 томах