кучугурище

КУЧУГУ́РИЩЕ, а, с.

Збільш. до кучугу́ра 1.

Тисячотоннi кучугурища гiрських порiд насунуло на полотно дорiг, перегородило, позабивало туристськi маршрути (О. Гончар);

Мілкі переброди, теплі кучугурища піщуги; їхав понад Дніпром – гарно козакові (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. кучугурище — кучугу́рище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кучугурище — -а, с. Збільш. до кучугура 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кучугурище — КУЧУГУ́РИЩЕ, а, с. Збільш. до кучугу́ра 1. Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря, відірватись од цих в’язких піщаних кучугурищ (Гончар, Тронка, 1963, 227).  Словник української мови в 11 томах