кушпелити

КУШПЕ́ЛИТИ, ить, недок., діал.

1. Здіймати куряву;

// Крутити (у 1 знач.).

З повітчини йому добре видно, як кушпелить над лісом сніг і закидає дерева по саме черево (Епік, Тв., 1958, 394);

Гуде, висвистує оскаженілий вітер, жене вулицею шмаття порваних газет, жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою, розмітає на тротуарах сміття (Хижняк, Тамара, 1959, 15).

2. Іти, їхати і т. ін., здіймаючи куряву.

Довго я кушпелила босими ногами по шляху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6);

Цей агітфургон.. цілими днями гасає по відділках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою кінострічкою чи в якихось інших справах (Гончар, Тронка, 1963, 117).

Значення в інших словниках

1. кушпелити — кушпе́лити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кушпелити — див. валувати; вирувати; іти  Словник синонімів Вусика
3. кушпелити — -ить, недок., діал. 1》 Здіймати куряву. || Крутити (у 1 знач.). 2》 Іти, їхати і т. ін., здіймаючи куряву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кушпелити — Ить, недок., діал. Здіймати куряву. А сніг іде. Кушпеляться дороги. О, як напнулась волохата лють! (ЧТ:149).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. кушпелити — КУШПЕ́ЛИТИ, ить, недок., діал. 1. Здіймати куряву. Кушпелить [вітер] поміж будівлями (О. Гончар); // чим. Крутити, здіймаючи в повітря сніг, пил, пісок і т. ін. (про вітер).  Словник української мови у 20 томах
6. кушпелити — Кушпе́лити, -лю, -лиш гл. 1) Пылить 2) Дымить. А він як запале ту гаспидську шпарку та все кушпелить, усе кушпелить, усе смале. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка