кушпелити
КУШПЕ́ЛИТИ, ить, недок., діал.
1. Здіймати куряву;
// Крутити (у 1 знач.).
З повітчини йому добре видно, як кушпелить над лісом сніг і закидає дерева по саме черево (Епік, Тв., 1958, 394);
Гуде, висвистує оскаженілий вітер, жене вулицею шмаття порваних газет, жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою, розмітає на тротуарах сміття (Хижняк, Тамара, 1959, 15).
2. Іти, їхати і т. ін., здіймаючи куряву.
Довго я кушпелила босими ногами по шляху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6);
Цей агітфургон.. цілими днями гасає по відділках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою кінострічкою чи в якихось інших справах (Гончар, Тронка, 1963, 117).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кушпелити — кушпе́лити дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- кушпелити — див. валувати; вирувати; іти Словник синонімів Вусика
- кушпелити — -ить, недок., діал. 1》 Здіймати куряву. || Крутити (у 1 знач.). 2》 Іти, їхати і т. ін., здіймаючи куряву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кушпелити — Ить, недок., діал. Здіймати куряву. А сніг іде. Кушпеляться дороги. О, як напнулась волохата лють! (ЧТ:149). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кушпелити — КУШПЕ́ЛИТИ, ить, недок., діал. 1. Здіймати куряву. Кушпелить [вітер] поміж будівлями (О. Гончар); // чим. Крутити, здіймаючи в повітря сніг, пил, пісок і т. ін. (про вітер). Словник української мови у 20 томах
- кушпелити — Кушпе́лити, -лю, -лиш гл. 1) Пылить 2) Дымить. А він як запале ту гаспидську шпарку та все кушпелить, усе кушпелить, усе смале. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка