кущитися
КУЩИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Рости кущем, кущами.
Кучерява бузина кущилася аж під дах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 108);
Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).
2. Утворювати кущі (про злакові та інші трав’янисті рослини).
Озимі рослини, висіяні весною, тільки кущаться, а не колосяться тому, що для першої стадії їх розвитку необхідна низька температура (Фізика і с. г., 1948, 38);
В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Панч, І, 1956, 591);
// перен. Рости пучками (про волосся).
— Ану, замовкніть там! — задер [управитель] тупе підборіддя з глибокою вм’ятиною, в якій густо кущилась щетина (Стельмах, І, 1962, 23);
На округлому обличчі з гострим підборіддям і тонкими, міцно затисну тими вустами кущилися густо чорні брови, що зрослися на переніссі (Кучер, Прощай.., 1957, 109).
Словник української мови (СУМ-11)