кущитися
КУЩИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Рости кущем, кущами.
Кучерява бузина кущилася аж під дах (З. Тулуб);
Ліщина густо кущилася під високими деревами (О. Десняк);
Посеред луки розкішно кущився верболіз (Григорій Тютюнник);
На подвір'ї лікарні кущився глід (Є. Пашковський).
2. Утворювати кущі (про злакові та інші трав'янисті рослини).
В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (П. Панч);
Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник);
Навіть у негоду кущаться під мокрими снігами, густо зеленіють добре закорінені пшениці (О. Гончар);
* Образно. Бомбами кущилася земля у неба пiд ногами (М. Вінграновський).
3. перен. Рости пучками (про волосся).
На округлому обличчі з гострим підборіддям і тонкими, міцно затиснутими вустами кущилися густо чорні брови, що зрослися на переніссі (В. Кучер);
– Ану, замовкніть там! – задер [управитель] тупе підборіддя з глибокою вм'ятиною, в якій густо кущилась щетина (М. Стельмах);
З волоссям ціла купа проблем, бо якщо воно вилазить, тобто зникає з голови, то чомусь вилазить, тобто кущиться із носа (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)