кількоро
КІ́ЛЬКО́РО, кілько́х, числ. неознач.-кільк., збірн., розм. Те саме, що кі́лька².
Довкола огню сиділо кількоро людей, малих і великих (Фр., II, 1950, 29);
Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Кач., II, 1958, 182).
Словник української мови (СУМ-11)