кількоро

I. КІ́ЛЬКА числ. (невизначена мала кількість, від трьох до десяти), ДЕ́КІЛЬКА, СКІ́ЛЬКИ (СКІ́ЛЬКА) розм., КІЛЬКО́РО розм., СКІЛЬКО́РО діал., ДЕ́КІЛЬКО розм., СКІ́ЛЬКО діал. Кінь пробіг декілька кроків і спинивсь (А. Головко); За всю дорогу вони перекинулись лише декількома незначущими фразами (О. Бойченко); Громада знову розсипалась на скільки куп (Панас Мирний); Привезу вам скілька речей, що напевне вам сподобаються, бо воно і цікаво і гарно (Леся Українка); Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Я. Качура); — Стій, хлопці! — разом крикнуло декілько голосів (С. Васильченко); Тут скілько сотен одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. кількоро — Кі́лькоро: — декілька [45]  Словник з творів Івана Франка
2. кількоро — кі́лько́ро прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. кількоро — див. мало  Словник синонімів Вусика
4. кількоро — КІ́ЛЬКО́РО, кілько́х, числ. неознач.-кільк., збірн., розм. Те саме, що кі́лька². Довкола огню сиділо кількоро людей, малих і великих (І. Франко); Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Я. Качура); У відповідь полетіли палиці й каменюки ..  Словник української мови у 20 томах
5. кількоро — кілько́ро кілька (ст): При вході до парку, над ставком, зарослим штучно плеканою ряскою, кількоро дітей кидало понад залізну бар'єру булку рибкам, що плигали за нею над сонне плесо (Марська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. кількоро — Кі́лькоро, не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кількоро — КІ́ЛЬКО́РО, кілько́х, числ. неознач.-кільк., збірн., розм. Те саме, що кі́лька². Довкола огню сиділо кількоро людей, малих і великих (Фр., II, 1950, 29); Кількоро рук шанобливо вмочають у махорці пальці (Кач., II, 1958, 182).  Словник української мови в 11 томах
8. кількоро — Кількоро нар. Нѣсколько. Як тарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.  Словник української мови Грінченка