кільчик

КІ́ЛЬЧИК, а, ч. Стебло рослини на початку його розвитку з насіння, кореневища, цибулини, бульби; паросток.

Значення в інших словниках

1. кільчик — кі́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кільчик — -а, ч. Стебло рослини на початку його розвитку з насіння, кореневища, цибулини, бульби; паросток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кільчик — КІ́ЛЬЧИК, а, ч. Стебло рослини на початку його розвитку з насіння, кореневища, цибулини, бульби; паросток. І, ніби на вечірню знаду, прийшла сосниця прямо з саду і кільчиком своїм зеленим чомусь націлюється в мене (П.  Словник української мови у 20 томах
4. кільчик — Кільчик, -ка м. ум. отъ кілець.  Словник української мови Грінченка