кіннота
КІННО́ТА, и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія.
[Хмельницький:] Дивись. Тут в лісі Тугай-Бей з ордою і наша кіннота (Корн., І, 1955, 242);
В огненному блиску шабель летіла не раз на ворога червона кіннота (Цюпа, Україна.., 1960, 240).
Словник української мови (СУМ-11)