кіптява
КІ́ПТЯ́ВА, и, ж.
1. Осадок диму, сажа.
На одвірку кіптявою зі свічки було намальовано кілька хрестів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 43);
Тільки з середини минулого століття в лампах почав горіти гас — він вигідно відрізнявся від жиру тим, що дає менше кіптяви (Наука.., 7, 1963, 36);
// Густий чорний дим.
[Руфін:] Більше з нього [сирого дерева] кіптяви, ніж світла (Л. Укр., II, 1951, 416).
2. розм. Те саме, що ку́рява; пил.
Сірі від дорожньої кіптяви піхотинці з радісним галасом накинулися на остовпілих кавалеристів (Гончар, III, 1959, 70).
Словник української мови (СУМ-11)