кіска
КІ́СКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до коса́¹.
Тоненький голос співав про милу, про муки серця, ..тонкі дівочі кіски (Коцюб., II, 1955, 148);
Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (Коп., Вибр., 1953, 173).
КІ́СКА², и, ж.
1. Зменш.-пестл. до коса́².
2. діал. Ніж із куска коси ( див. коса́²).
Пороблю було кіскою млинові колеса й шестерні, зовсім як у млині (Н.-Лев., І, 1956, 56).
Словник української мови (СУМ-11)