кісник
КІСНИ́К, а́, ч. Стрічка для вплітання в косу ( див. коса́¹).
[Сотник:] А чому ти й досі Ніколи не вплетеш кісники Оті, що тітка привезла? (Шевч., II, 1953, 165);
Довга коса з червоним кісником спадала на спину (Минко, Вибр., 1952, 105);
*Образно. Берези вплітали з самого верху аж до низу жовті кісники в свої ніжні коси (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195).
Словник української мови (СУМ-11)