кіточка

КІ́ТОЧКА, и, ж., рідко. Зменш.-пестл. до кі́тка.

*У порівн. Лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (Фр., III, 1950, 154).

Значення в інших словниках

1. кіточка — кі́точка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кіточка — КІ́ТОЧКА, и, ж., розм. Зменш.-пестл. до кі́тка. Наївся кіт солонини, а кіточка сала, Ото-с мені, дівчинонько, до серця припала (з коломийки); Кіточка пестилася коло вояка, мурликала, наче хотіла з ним розмовляти, а потім засинала (із журн.  Словник української мови у 20 томах