кіть
КІТЬ, КІТЬ-КІ́ТЬ, виг., дит. Уживається в знач. присудка за знач. котити́ся.
Марина.. підносить ту іграшку до очей малого, повертає перед ним на всі боки або покотить по долівці.— Кіть-кіть! — забавляє (Мирний, IV, 1955, 232);
І знов щось гаряче по щоці — кіть-кіть… (Гр., І, 1963, 275).
Словник української мови (СУМ-11)