лаба
ЛА́БА, и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.).
Хапався [хапається] лабами за коріння, нюхає і ричить [ведмідь], так ричить, мов розгніваний п’яниця (Фр., IV, 1950, 26);
— То як же це ти сам в таку даль подавси [подався]? Таж ту [тут] легко господареві Глибокої Дебри в лаби попасти!.. (Кол., Терен.., 1959, 11).
Словник української мови (СУМ-11)