лагідненько
ЛАГІДНЕ́НЬКО. Присл. до лагідне́нький.
А сами серпи побрали І постать займають. Та вдвох собі лагідненько, Любо розмовляють (Л. Укр., І, 1951, 327);
Колись Андрій глянув на неї лагідненько — і вже розквітли з того в дівочому серці буйні надії (Вас., І, 1959, 273).
Словник української мови (СУМ-11)