лагідно
ЛА́ГІДНО. Присл. до ла́гідний.
Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній.. В стійло лагідно пішли (Вирган, В розп. літа, 1959, 25);
— Ти засни, а я тобі казочку розкажу,— сказала лагідно бабуся (Коп., Сон. ранок, 1951, 32);
Він глянув їй у очі, і одразу стало лагідно і спокійно на серці (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 462);
Через що коти гризуться з собаками і. не живуть лагідно? (Сл. Гр.);
Сей зимовий сезон почався так лагідно, що я маю добру надію на сей рік (Л. Укр., V, 1956, 109);
Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Ткач, Жди.., 1959, 6);
Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (Коцюб., II, 1955, 394).
Словник української мови (СУМ-11)