лагідно
ЛА́ГІДНО.
Присл. до ла́гідний.
Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній .. В стійло лагідно пішли (І. Вирган);
– Ти засни, а я тобі казочку розкажу, – сказала лагідно бабуся (О. Копиленко);
– Скільки хочете за неї [сукенку]? – спитала лагідно Віра Павлівна, і дівчина ожила (Б. Антоненко-Давидович);
Професор Доктор, лагідно посміхаючись, іноді порушував цю небагатослівну трапезу міркуванням уголос (Ю. Андрухович);
Він глянув їй у очі, і одразу стало лагідно і спокійно на серці (Н. Рибак);
Через що коти гризуться з собаками .. не живуть лагідно? (Сл. Б. Грінченка);
Сей зимовий сезон почався так лагідно, що я маю добру надію на сей рік (Леся Українка);
Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач);
Стежка лагідно здіймалася вгору і пропадала місцями в густих лопухах (М. Коцюбинський);
// у знач. пред., кому.
Здебільшого було лагідно й помірковано – біла земля, сине небо, ясне сонце, блідий місяць (У. Самчук);
Мені стало лагідно і спокійно (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)