лагідний
ЛА́ГІДНИЙ, а, е.
1. Спокійний, сумирний, тихий.
Меланя характеру була лагідного, ніколи в гнів не впадала (Ю. Смолич);
Максим Якович був людиною лагідною, ніби ягня (С. Андрухович);
// Ніжний, ласкавий.
Себе я чую сильним і свобідним .. Таким веселим, щирим і лагідним, Яким я був за давніх, давніх літ (І. Франко);
Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (А. Головко);
// Який виражає спокій, доброту, ласку, ніжність.
Завжди усмішка лагідна цвіла їй на вустах (В. Сосюра);
Хоч які лагідні й заспокійливі були слова доброї жінки, мене вони нітрохи не заспокоювали і слухати їх я не бажала (І. Андрусяк);
// Злагоджений, дружній (про життя, взаємини і т. ін.).
Хоч наша родина дуже бідна, проте в хаті було життя тихе, лагідне (С. Васильченко);
// Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою.
Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Їй так було шкода Андрія Степановича, людину доброї, лагідної вдачі (Б. Антоненко-Давидович);
Як не готував себе Іван Юхимович до лагідної розмови, гнів почав брати верх над його волею (М. Руденко).
2. Приємний для сприймання; нерізкий, м'який, ніжний.
І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Леся Українка);
Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (О. Кобилянська);
Сон приходить, муркочучи, лагідний, рідний, ніжний сон – як визволення (І. Багряний);
Катерина гладила її волосся, і так заспокійливо впливали на Марію оті любовні, лагідні доторки її долонь!.. (М. Руденко);
// Якому не властиві різкі температурні коливання.
Сосни шумлять під вітрами, Тихнуть у лагідну днину (М. Нагнибіда);
Хмари розприслися разом із мрякою і довкола запанувало тихе лагідне надвечір'я (Ю. Винничук);
// Несильний, невеличкий (про вітер, хвилі і т. ін.).
Немов лагідні хвилі гойдають водні лілеї (М. Коцюбинський);
До весни далеко, але вітрець лагідний лоскоче щоку (О. Копиленко);
// Рівний, нестрімкий.
Лагідний берег ріки.
Словник української мови (СУМ-20)