лазня
ЛА́ЗНЯ, і, ж. Спеціальне приміщення, де паряться і миються.
— Змилуйтесь, свате, я в сій зроду Лазні не купався (Г.-Арт., Байки.., 1958, 73);
Челканов доповів, що лазня готова, можна йти митися (Мик., II, 1957, 431);
*У порівн. В палаці була духота, як у лазні (Н.-Лев., IV, 1956, 28);
// Миття в такому приміщенні.
*У порівн. — Коли б так, щоб і недалеко, й рибки піймати,— вставив червоний, як після лазні, Матня (Мирний, І, 1949, 409).
Словник української мови (СУМ-11)