лазня
ЛА́ЗНЯ, і, ж.
Спеціальне приміщення, де паряться і миються.
– Змилуйтесь, свате, я в сій зроду лазні не купався (П. Гулак-Артемовський);
* У порівн. В палаці була духота, як у лазні (І. Нечуй-Левицький);
Челканов доповів, що лазня готова, можна йти митися (І. Микитенко);
Дивлюсь — мій автопортрет. Як жива. Правда, ця Венера гола-голісінька, як із лазні вийшла (Ю. Винничук);
Артур уявив собі райцентрівську лазню з облупленими кахлями в незмивані жовтуваті патьоки (Ю. Андрухович);
// Миття в такому приміщенні.
* У порівн. – Коли б так, щоб і недалеко, й рибки піймати, – вставив червоний, як після лазні, Матня (Панас Мирний);
Влаштовуючи собі лазню й санітарний день, я окрім кальсонів і солдатської сорочки витягаю з контейнера ще й партію нових ляльок (О. Ірванець).
Словник української мови (СУМ-20)