ланкувати

ЛАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути ланковим, ланковою.

Оповідає Настя Щиглик — низенька, кругла на лиці і в стані жіночка, що ланкує в городній бригаді (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 118).

Значення в інших словниках

1. ланкувати — ланкува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ланкувати — ЛАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути ланковим, ланковою. Оповідає Настя Щиглик – низенька, кругла на лиці і в стані жіночка, що ланкує в городній бригаді (В. Бабляк).  Словник української мови у 20 томах