латаття
ЛАТА́ТТЯ, я, с. Водяна рослина з великим листям та білими або жовтими квітками.
На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті (Л. Укр., III, 1952, 196);
Посередині [затоки].. зеленіло, ніби полив’яні тарілки, латаття з білими і жовтими квітками (Коп., Сон. ранок, 1951, 169);
*Образно. Над гострими голками тополь, над широким лататтям кленів висне чудесна передвечірня сутінь (Собко, Любов, 1935, 110).
Словник української мови (СУМ-11)