легесенько
ЛЕГЕ́СЕНЬКО. Присл. до леге́сенький.
Сеє сказавши, не озираючись, пішла [Маруся] додому швидко, ступаючи так легесенько, неначе і землі не доторкається (Кв.-Осн., II, 1956, 78);
Він легесенько взяв її за плечі (Фр., VII, 1951, 266).
Словник української мови (СУМ-11)