легіник

ЛЕГІ́НИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до ле́гінь.

Її донечка вибрала собі молоденького слюсаря, легіника не то на всі гори та на всю Буковину, але на цілу.. Україну (Федьк., Буковина, 1950, 95).

Значення в інших словниках

1. легіник — див. молодий  Словник синонімів Вусика
2. легіник — Легіник, -ка м. ум. отъ ле́гінь.  Словник української мови Грінченка