лежак
ЛЕЖА́К, а́, ч.
1. Горизонтальна частина димоходу.
Він поліз на горище, оглянув лежак, знайшов там дірку, замазав її, і диміти перестало (Мокр., Острів.., 1961, 41);
Побудували піч [у пташнику] для огрівання з довгим цегляним лежаком, що йшов уздовж всієї задньої стіни і глухого причілка (Добр., Тече річка.., 1961, 216).
2. Те саме, що тапча́н.
Замість канапи стояв довгий цератовий лежак (Кобр., Вибр., 1954, 71);
Десятки юнаків і дівчат в трусиках і купальниках бігали поміж лежаками (Руд., Вітер.., 1958, 312).
3. Лежачий вулик.
Міністерство сільського господарства СРСР рекомендує до використання такі типи вуликів: лежак, двокорпусний, багатокорпусний та двостінний вулик (Бджільн., 1956, 14).
4. спец. Труба або певне устаткування, укладене, змонтоване в горизонтальному положенні.
У донному водоспуску водовідвідна труба (лежак) проходить в основі земляної греблі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 106).
Словник української мови (СУМ-11)