лежма
ЛЕ́ЖМА, присл., розм. У лежачому положенні; лежачи.
На подвір’ях і кошарах ремигали лежма воли (Довж., І, 1958, 85);
Не забути [Лесі] останнього консиліуму в Києві, після якого оце три місяці лежма провалялася в ліжку (М. Ол., Леся, 1960, 118);
Кинулись і ми з батьком. Приволокли додому чомусь панську шафу. А вона така здоровенна була, що ледве лежма вміщалась у нашій хаті (Є. Крав., Бувальщина, 1961, 33).
Словник української мови (СУМ-11)