лекторка

ЛЕ́КТОРКА, и, ж., розм. Жін. до ле́ктор.

Там нема електрики, Віє з лугу холодом, Ти одна є лекторка Із заводу (Ус., І сьогодні.., 1957, 61).

Значення в інших словниках

1. лекторка — ле́кторка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. лекторка — -и. Жін. до лектор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лекторка — ЛЕ́КТОРКА, и, ж., розм. Жін. до ле́ктор. В руках лекторка держить невеликий зшиток, з котрого вона зараз зважиться читать уголос (Олена Пчілка); Стара .. лекторка робить нам зауваження і це змушує Таню заткнутися (А.  Словник української мови у 20 томах
4. лекторка — Ле́кторка, -рки, -рці; -торки, -торок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)