лисичий
ЛИСИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до лиси́ця 1, 2.
Жменя конопель маяла в її руці, неначе лисичий хвіст (Н.-Лев., II, 1956, 278);
Щоб приховати хвилювання, ще нижче схилила [дівчина] голову: — Він був біля лисичих нір! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 353);
// Такий, як у лисиці.
[Бичок:] Хіба у мене такий страшний погляд? [Олена:] Ні, погляд у вас лисичий, та вовча думка! (Кроп., І, 1958, 452).
Словник української мови (СУМ-11)