лискучий

ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск.

Хороший з лиця, .. з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Мирний, І, 1949, 213);

Повз вікна пропливає лискучий від поту рудий круп жеребця (Тют., Вир, 1964, 65);

Велосипед під нею був неначе і не її, лискучий нікелем та з сіткою над колесами (Смолич, Мир.., 1958, 57).

Значення в інших словниках

1. лискучий — лиску́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лискучий — -а, -е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лискучий — ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який має лиск (у 1 знач.). Дивлячись на поли плаща свого лискучого, я думаю: чи давно-то я в замизканому халаті демикотоновому не відважувався й гадати про отакий плащ (О. Кониський); Хороший з лиця, ..  Словник української мови у 20 томах
4. лискучий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под.  Словник синонімів української мови
5. лискучий — Лиску́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лискучий — Лискучий, -а, -е Блестящій. З дверей виходилось на широкий ґанок з білого мармуру лискучого. Федьк.  Словник української мови Грінченка