лискучий

ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е.

Який має лиск (у 1 знач.).

Дивлячись на поли плаща свого лискучого, я думаю: чи давно-то я в замизканому халаті демикотоновому не відважувався й гадати про отакий плащ (О. Кониський);

Хороший з лиця, .. з чорним лискучим усом, – він був перший красень на селі... (Панас Мирний);

Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними, яскравими ударами, від яких запалюється лискучим блиском все, що стрічає воно на своїй дорозі (М. Грушевський);

Велосипед під нею був неначе і не її, лискучий нікелем та з сіткою над колесами (Ю. Смолич);

Повз вікна пропливає лискучий від поту рудий круп жеребця (Григорій Тютюнник);

Нарешті Хворостенко .. вносить у хату лискучі чоботи (М. Стельмах);

Знайшов [Іван] друкаря, вибрав на складі пачку цупкого, лискучого паперу (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. лискучий — лиску́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лискучий — -а, -е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лискучий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под.  Словник синонімів української мови
4. лискучий — Лиску́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лискучий — ЛИСКУ́ЧИЙ, а, е, чим, від чого і без додатка. Який має лиск. Хороший з лиця, .. з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Мирний, І, 1949, 213); Повз вікна пропливає лискучий від поту рудий круп жеребця (Тют.  Словник української мови в 11 томах
6. лискучий — Лискучий, -а, -е Блестящій. З дверей виходилось на широкий ґанок з білого мармуру лискучого. Федьк.  Словник української мови Грінченка