лицемірство
ЛИЦЕМІ́РСТВО, а, с. Невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям.
[Д. Ж у а н: ] По-вашому, се легко — утопитись у тім бездоннім морі лицемірства, що зветься кодексом чеснот лица́рських? (Л. Укр., III, 1952, 410);
// Удавана сердечність, доброзичливість, якою приховують лихі наміри; нещирість.
Вона вірила в ці співчуття.. Раптом виявляється, що все це — жалюгідне, бездушне лицемірство! (Руд., Вітер.., 1958, 393).
Словник української мови (СУМ-11)