лицемірство
ЛИЦЕМІ́РСТВО, а, с.
Невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям; лукавство.
Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство! Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться (Біблія. Пер. І. Огієнка);
[Д. Жуан: ] По-вашому, се легко – утопитись у тім бездоннім морі лицемірства, що зветься кодексом чеснот лица́рських? (Леся Українка);
Оця внутрішня настроєність на лицемірство, примирення з лицемірством, своїм та інших, .. – щиро вражали Інну (В. Дрозд);
// Удавані сердечність, доброзичливість, якими приховують лихі наміри; нещирість.
Вона вірила в ці співчуття .. Раптом виявляється, що все це – жалюгідне, бездушне лицемірство! (М. Руденко);
Ліпше зазирніть у свої душі – побачите там гнів, заздрощі, жадобу насолод, марнослав'я, лицемірство, тупість диких звірів, зганьблення... (П. Загребельний);
Поступово його серце зашкарубіло, він перестав вірити в Бога й боятися пекла, попервах безсилу й нестямну лють змінили глибокий цинізм, холодний розрахунок і повсякчасне лицемірство (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)