лобанчик
ЛОБА́НЧИК, а, ч., заст., розм. Золота монета, на якій зображено голову певної особи.
Вивозив батько Дорохтея полуімперіали і чужоземні лобанчики.. на Азов, а звідти повертався з рибою (Стельмах, І, 1962, 234).
Словник української мови (СУМ-11)