ловецький
ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до лове́ць.
Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з табору (Фр., VI, 1951, 11);
// Признач. для ловецтва.
Володимир Мономах.. сам наглядав і за кіньми, і за ловецькими птахами (соколами), і за кухнею (Іст. СРСР, І, 1956, 54);
Зліва чути звуки ловецьких сурм (Коч., П’єси, 1951, 129);
// Власт. ловцеві.
Почуття ловецького задоволення опанувало тепер його душу (Фр., IV, 1950, 429).
Словник української мови (СУМ-11)