ловецький
ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до лове́ць.
– Го-го-го! – гукав весело Кочубей. – Бачу, не дармувало моє ловецьке товариство. Не вернемо з порожніми руками (Б. Лепкий);
// Признач. для ловецтва.
Зліва чути звуки ловецьких сурм (І. Кочерга);
Як прийшов я до палацу, там хортів побачив зграю, Соколи ловецькі рвались з двору ринути до гаю (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
Шість тисяч літ тому в долинах Алтаю, Сибіру та Казахстану в середовищі кочовиків полювали з ловецькими птахами (із журн.);
// Власт. ловцеві.
Почуття ловецького задоволення опанувало тепер його душу (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)