лозинка
ЛОЗИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лози́на.
Він раптом цвьохнув лозинкою по снігу (Коп., Лейтенанти, 1947, 117);
*У порівн. Вперлася [дівчина] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в’юном (Речм., Весн. грози, 1961, 137).
Словник української мови (СУМ-11)