лозиння

ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лозня́к.

Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 90).

Значення в інших словниках

1. лозиння — лози́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лозиння — -я, с., розм. Те саме, що лозняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лозиння — ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лозня́к. Тоді став [Сидір] пробиратися лозинням, рукою відхиляючи його перед очима (М. Малиновська); Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
4. лозиння — ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. лозиння — Лозиння, -ня с. соб. Лоза. ув. лозиня́чча.  Словник української мови Грінченка