лозиння
ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм.
Те саме, що лозня́к.
Тоді став [Сидір] пробиратися лозинням, рукою відхиляючи його перед очима (М. Малиновська);
Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)