лозинка
ЛОЗИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до лози́на.
– Який магазин, така й вітрина, – відповів Євграф, поплескуючи себе по холошах штанів лозинкою (О. Чорногуз);
Безтурботно помахуючи лозинкою, я пройшов повз її двір (В. Нестайко);
* У порівн. Тоді Вінтер іще хоч і з нотками жалю, але поштиво гнувся лозинкою перед паном президентом (В. Винниченко);
Вперлася [дівчина] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в'юном (В. Речмедін);
Де народилися і зросли вони, ці дівчата, гарні, як маків цвіт .. і гнучкі, як лозинки над річкою? (К. Гриб);
Як лозинка [Парасочка] тоненька, білявка, з гордим, як у матусі, поставом голови (В. Лис).
Словник української мови (СУМ-20)