1. Словник української мови у 20 томах

лозиння

ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм.

Те саме, що лозня́к.

Тоді став [Сидір] пробиратися лозинням, рукою відхиляючи його перед очима (М. Малиновська);

Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лозиння — лози́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лозиння — -я, с., розм. Те саме, що лозняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лозиння — ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. лозиння — ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лозня́к. Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 90). Словник української мови в 11 томах
  5. лозиння — Лозиння, -ня с. соб. Лоза. ув. лозиня́чча. Словник української мови Грінченка