ломига

ЛОМИ́ГА, и, ж., діал. Ломака.

[Марта:] А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам’ятала, коли свого чоловіка до дуба в’язала (Вас., III, 1960, 116).

Значення в інших словниках

1. ломига — ломи́га іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ломига — -и, ж., діал. Ломака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ломига — ЛОМИ́ГА, и, ж., розм. Ломака. [Марта:] А тепер бери ж, мій милий, оцю довгу ломигу та бий мене, щоб я пам'ятала, коли свого чоловіка до дуба в'язала (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. ломига — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал.  Словник синонімів української мови