ломик

ЛО́МИК, а, ч. Зменш. до лом¹.

Кілька разів землею засипало амбразури і їх доводилося прочищати залізними ломиками (Ткач, Крута хвиля, 1956, 148).

Значення в інших словниках

1. ломик — ло́мик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ломик — -а, ч. Зменш. до лом I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ломик — ЛО́МИК, а, ч. Зменш. до лом¹. Вражений Андрій ніяк не міг зв'язати докупи дві речі – ломик в руках Мельника й пачку махорки в тих же руках (І. Багряний); Я схопив залізний ломик і почав виривати залізне пруття ґрат (К. Гриб).  Словник української мови у 20 томах
4. ломик — Ло́мик, -ка м. = ломак. Вх. Лем. 432.  Словник української мови Грінченка