ломик
ЛО́МИК, а, ч.
Зменш. до лом¹.
Вражений Андрій ніяк не міг зв'язати докупи дві речі – ломик в руках Мельника й пачку махорки в тих же руках (І. Багряний);
Я схопив залізний ломик і почав виривати залізне пруття ґрат (К. Гриб).
Словник української мови (СУМ-20)