ломик —
ло́мик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ломик —
-а, ч. Зменш. до лом I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ломик —
ЛО́МИК, а, ч. Зменш. до лом¹. Вражений Андрій ніяк не міг зв'язати докупи дві речі – ломик в руках Мельника й пачку махорки в тих же руках (І. Багряний); Я схопив залізний ломик і почав виривати залізне пруття ґрат (К. Гриб).
Словник української мови у 20 томах
ломик —
ЛО́МИК, а, ч. Зменш. до лом¹. Кілька разів землею засипало амбразури і їх доводилося прочищати залізними ломиками (Ткач, Крута хвиля, 1956, 148).
Словник української мови в 11 томах